Результати круглого столу на тему «Підхід до формування чорних списків акторів і персон нон грата»

Сьогодні, 2 березня, на кіностудії Film.ua відбувся круглий стіл на тему «Підхід до формування чорних списків акторів і персон нон грата», який зібрав представників всіх зацікавлених сторін: найбільші медіа-групи, продакшени, режисерів та державних регуляторів.

Індустрія переконана, що з боку держави повинні бути розроблені чіткі правила додавання імен в «чорні списки», які, з одного боку працюватимуть на інформаційну безпеку країни, а з іншого – залишаться в рамках здорового глузду. Адже, наразі, розвивати мистецтво, телебачення і кіно в умовах відсутності прозорих правил стає практично неможливим.

Наводимо ключові тези кожного з спікерів.

 

Представники медіа-груп були єдині в своїй позиції.

Олександр Ткаченко, генеральний директор 1+1 медіа та Сергій Созановський, cпіввласник FILM.UA Group апелювали до того, що необхідно змінити підхід і зробити так, щоб система по-справжньому працювала, і щоб поняття де-факто і де-юро співпадали.

Сергій Созановський, cпіввласник FILM.UA Group

«З процедурної точки зору – якщо особа становить загрозу національній безпеці, то це сфера кримінального провадження. Якщо людина скоїла кримінальний злочин – це повинно бути доведено судом. Але, на жаль, нинішнє кримінально-процесуальне провадження допускає вибіркові вироки.

Наприклад, 4 фільми Романа Балаяна випадають з показу, бо там фігурували люди зі списку. Фільми про Чорнобильську катастрофу, зняті в Україні і українськими компаніями, також, на жаль, потрапили в цей список. У продакшенів, у каналів, немає ніяких гарантій, що при створенні серіалу, фільму, будь-якого аудіовізуального твору, в ці списки не може потрапити людина, яка, можливо, поки що нічого страшного не накоїла для національної безпеки, але теоретично може накоїти в майбутньому.

Якщо ми в стані війни – давайте зробимо де-юре цю історію. Якщо ми говоримо, що людина загрожує національній безпеці – давайте доведемо це».

Олександр Ткаченко, генеральний директор 1+1 медіа

«Потрібно розділяти такі речі як понятійні і життєві. Коли ми знаходимося в стані де-факто війни з Росією – дії, направлені на захист інформаційного простору певною мірою виправдані. Але де-юре – у нас немає війни з Росією. Ми насправді переживаємо достатньо непростий період. Єдине, чого мені дуже хотілося б, щоб він був використаний, в тому числі, представниками виконавчої влади, для визначення якісних нормативів. Складно сказати чим керувалось СБУ при створенні чорних списків – чому занесли ту ж Тализіну, а не занесли Міхалкова, чому не занесли Кісельова, а занесли того ж Гафта? Якщо ми будуємо свідомо європейську демократичну державу, маємо користуватися буквою і духом закону».

Олександр також наголосив, що 1+1 медіа зараз ініціює листи і до виконавчих органів влади, і до Міністерства культури, і до СБУ з вимогою надати ринку чітку публічну відповідь: якими критеріями користуються державні органи влади під час створення таких списків і таких осіб. І закликав представників ринку долучитись до ініціативи.

Володимир Бородянський, Голова правління StarLightMedia, закцентував увагу на прикладах інших держав, де чітко розділяється думка конкретної особи і безпосередньо вчинок.

«Існують принципи, від яких не можна відступати. Є підхід західної цивілізації, і ми рухаємося в цьому напрямку. Ми не можемо карати людину за його думки. Нам потрібно поділяти думку і дію конкретної людини – це основний принцип демократії. Другий принцип – дотримання законів, норм і процедур. Але сьогодні, Державні органи посилюють правовий нігілізм. У законі написано, що забороняються до показу особи, які загрожують національній безпеці країни. СБУ має їх визначити і надіслати рекомендований список, і по ньому Міністерство культури, проаналізувавши, робити свій список заборони»

Іван Букрєєв, керівник нішевих каналів «Медіа Група Україна»:

«Є питання до підходу, яким керується СБУ під час додавання людей у списки. Люди зробили абсолютно різні речі: хтось щось сказав, хтось щось підписав, хтось перетнув кордон. Необхідні стандарти, за якими люди туди потрапляють. І коли ви кажете, що необхідно відмовитися від російського – окей, і показувати українське. Але тут сидить пан Сергій Созановський – його проект є забороненим, а він не є російським. Він повністю знімався в Україні та присвячений трагедії в Чорнобилі, але потрапив у ці списки. Тому ми за чіткі критерії того, як люди потрапляють у списки. Наприклад, по Порєчєнкову все зрозуміло».

 

Позиція представників держаних органів частково розділилась.

Юрій Зубко, заступник Міністр культури України, повторив те, що міністерство керується лише рекомендація СБУ

«Після прийняття закону, ми провели спільну нараду з представниками Служби безпеки України, з Національною радою з питань телебачення та радіомовлення і з Міністерством інформаційної політики. Було визначено єдиний механізм, який може існувати для реалізації цього закону. Служба безпеки робила аналіз і відзвітувала щодо переліку доданих осіб культури і мистецтва, в тому числі Російської Федерації, які публічно підтримали анексію Криму та військову агресію проти України, висловлювали заперечення проти її державного суверенітету та незалежності. Я хотів би додати, що посягання на територіальну цілісність та недоторканість української держави є такий самий злочин, як заперечення територіальної цілісності».

Уляна Фещук, заступник голови Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, стала на бік медійників і режисерів.

«Ми розуміємо  абсурдність всього цього переліку. Якщо повернутись до початку, то ми пам’ятаємо, чому з’явився цей закон і ідея розробника цього закону була чудовою.

Якщо говорити про системи права взагалі – Америка та Європа мають іншу культуру. В Європі діє Конвенція про захист  прав людини, яка наголошує: всі мають право на свободу вираження поглядів, проте така свобода може обмежуватись державою в інтересах національної безпеки. Тому говорити, що держава діє поза рамками закону не можна.

Моя позиція як громадянина в тому, що я не бачу щодо Гафта ніяких обмежень. Мені б хотілось бачити його в фільмах, його творчість дуже яскрава. А щодо Лорак і Повалій, які виступили на концерті 23 лютого, до них набагато більше питань, ніж до Гафта, який підписав лист. Він уже в такому віці, що міг підписати будь-що, щоб продовжити своє творче життя на території Російської Федерації, де зараз працювати досить складно».

Пилип Іллєнко, Голова державного агентства України з питань кіно, в своїй заяві продовжив думку пана Зубко.

«Ми є лише виконавчою ланкою, яка згідно закону не має жодного стосунку до формування цих списків. Ми отримуємо їх від Мінкульту в письмовому вигляді разом з листами, які нам надсилають до виконання. В роботі ми керуємося ними. Також від Мінкульту як від органу, який формує державну політику в галузі кінематографії, а ми її реалізуємо, ми отримуємо лише необхідні пояснення і вказівки щодо порядку виконання тих чи інших функцій, пов’язаних з реалізації повноважень, стосовно списків. Що стосується нашої частини виконання, то ми ніколи не стикалися з таким завданням, бо в базі, яка стосується введення показника свідчень, зазвичай, це тільки режисер-постановник. Доводиться проводити дослідницьку роботу, щоб з’ясувати хто в якому фільмі знімався, хто писав сценарій, виконував чи писав музику. Це величезний обсяг роботи. По одній особі робочого часу від 5 до 10 робочих днів, щоб все перевірити, переконатися. Ми фізично не здатні одразу прийняти рішення по особам зі списку».

Роман Балаян (режисер, сценарист) виступив на захист деяких російських акторів включених в «чорний список» пояснивши, що часто їх провокують до певних висловлювань – влада, журналісти, громадськість тощо – те середовище де вони знаходяться і вимагає від них чіткої позиції.

«Візьмемо Табакова, який дійсно сказав слово «убогі». Я вважаю, що це вже перебір. Важливо розуміти, яке питання задавав журналіст і як довів його до цієї відповіді? Лякає те, що роблять російські журналісти, беручи інтерв’ю у цих осіб і доводячи їх до таких відповідей. Я завжди кажу: якщо мій фільм критикують і доводять, що він дуже ніякої, але ввічливо – я завжди мовчу. Але якщо хамським тоном – я починаю обурюватись і в цьому ж тоні відповідати. Мене хвилює тільки те, що Путін зомбує Росію і, якщо це підхопили відомі особи – це ще страшніше. Але часто їх змушують підхопити таку позицію, і часто це журналісти.

Що стосується списків – ними ми підливаємо масла в вогонь і провокуємо «агресивних націоналістів», які в свою чергу нарощують напруга в суспільстві. Неправильно гребти всіх під одну гребінку, не розібравшись. Хтось правда сказав, кого-то змусили, а хтось сам не зрозумів, що зробив».

Юрій Крайняк, Керівник практики медіа права, юридична компанія Jurimex, та один з авторів закоку прояснив частково ситуацію звідки з’явилась ідея «чорних списків» і чому в законі немає принципу їх формування.

«Спочатку в законі було визначення, що означає «перелік осіб, які становлять загрозу для національної безпеки». Такий термін був, але вже на стадії обговорення у Верховній Раді за ініціативою одного депутата-євроактівіста, цей пункт був прибраний з закону. Цей термін будувався спочатку на критеріях, як визначають персон нон-грата. Він формується на підставі дій, а не на підставі висловлювань. Проте дія може досить широко трактуватися, в тому числі підписання документа – це дія. Це все є юридичним фактом, дією, за яку людина несе відповідальність. А поява СБУ в ланцюжку пояснюється тим, що це орган, який близький за визначенням до національної безпеки »

За підсумками круглого столу стало зрозуміло, що в учасників процесу немає розуміння, як формуються списки, і що Міністерство культури і Держкіно просто виконують розпорядження, не проявляючи ініціативи зі свого боку. Тому виробники розроблять свої пропозиції та рекомендації і представлять їх на розгляд державних органів, до яких сподіваються вони прислухаються.

 

За посиланням доступне відео презентоване на круглому столі – https://www.youtube.com/watch?v=c3HGXT6syM4&feature=youtu.be

Джерело: прес-служба 1+1 медіа